Інформація про школу
ІСТОРІЯ ШКОЛИ
З 1868 році працювала приходська школа. Заняття проходили в церковній сторожці. Навчання було трьох-річним, а в усіх трьох класах навчались 24 учні. З 1883 року почала працювати 5-класна земська школа, в якій навчалось лише 5-6 учнів. До 1902 року – 2 учителі; з 1902-1917 – 3, сапожник навчав чобот арському ремеслу і рукодільниця, що навчала дівчат (не більше 10 чол. рукоділлю), відставний солдат і священник. З 1890 року відкрита школа грамотності, що знаходилася в кам’яній сторожці церкви. Розрахована вона на 20 чоловік, навчалися хлопці і дівчатка. 1923-1925 роки в селі відкрили трудову семирічну школу з викладанням на українській мові. Навчалось 150 дітей, проацювало 4 вчителі. Всіх грамотних залучали до ліквідації неграмотності, яка була закінчена до 1935 року. Всі діти шкільного віку 270 чоловік були охоплені навчанням. В школі працювало 7 учителів. В 1937 році Пархомівська семирічна була перетворена в середню школу, для якої побудували двоповерховий будинок. Після закінчення Пархомівки від німецько-фашистських загарбників 11 серпня 1943 року в селі почала працювати семирічна школа, а протягом 1945-1947 рр. відновлена середня і початкова школи. В усіх троьх школах нараховувалось 320 учнів, працювало 16 вчителів. До 100-річчя з дня народження збудована нова типова середня школа на 625 місць. В школі введена кабінетна система. При школі є пришкільний інтернат на 50 місць. В Пархомівці збудована початкова школа, в них навчається більше 1 тисячі учнів, працювало 57 учителів. За багаторічну працю і активну суспільну діяльність багато вчителів було відмічено орденами і медалями: в т. числі орденом Леніна – І.І. Голубєва, Є.В. Богодист. При школі створений консультпункт Краснокутської заочної середньої школи.
ПАРХОМІВСЬКА ШКОЛА
(1896-1912)
Будинок в якому проходило навчання був побудований в 60-х рр. ХІХ ст. Початкову і середню освіту тоді здобували в двохкласному училищі в якому 5 відділів. Кожен відділ відповідав класові. В школі навчалися 5 класів, Велика кімната наполовину перегороджена комином. По одну сторону комина навчався клас і по іншу. Навчання проходило в 3-х кімнатах. Навчалися по-парно 1-4, 2-3 класи. 5 навчався окремо. Щоб 1 клас не заважав 4 був такий порядок: коли 1 клас повторював урок 4 проводить цей час усно, потім навпаки. На 5 класів було тільки 2 вчителі, Закон божий читав піп або дяк. За декілька хвилин до початку уроку входив вчитель, черговий, що назначали для 2-класів – до дошки, всі встають. Над дошкою в кожному класі в рамці лист, на якому на слов’янській мові – молитва. Черговий виголошував молитву- всі повторювали. Лицем до молитви дозволялося стояти учням старших класів. Учні 1-2 класів повинні відвертатися і кожен вголос обов’язково повторювати. Вивчали: російську мову, слов’янську мову, математику. Українську заборонено. Ввідповіді оцінювались: “1”, “2”, 3, “3+”, “3-”, “4-”, “4,” “4+”, “5-”, “5+”.(“1” – дуже погано, “2” погано, “3” середньо, “4” добре, “5” відмінно). Підручники і зошити видавалися в школі, а з дому несли лише ручку. Після уроків хлопці займалися гімнастикою. “Сапожним дєлом” хлопці вчились шити взуття. (спеціальність) Дівчата на спеціальних уроках вишивали. Директором школи спочатку був Борисов, вчителі Медор Голив і дяк Мітулін. З 1902 року кількість вчителів почала збільшуватись. Двічі на тиждень “Закон Божий” – на слов’янській мові дяк вчив молитву. Кожної неділі обов’язково йшли в церкву на молитву. Під час великих релігійних свят з хлопців виділяли прислужників, що прислужували попові – засвічували свічки, носили їх за ним, слідкували за одягом і т. д. Хто не приходив до церкви тому грозило виключення із школи. Були свої музиканти. Капельмейстер вчив ноти, грати в духовому оркестрі, музикантам давали спеціальні костюми в яких вони грали. Труби і одяг знаходились в класі. Вчили співати, Хто співав давали спеціальні костюми. На релігійні свята кращих співців посилали в церкву, де вони співали разом з півчею. Хто не знав уроку , або порушував дисципліну, виганяли з класу, скубли за вуха, ставили на коліна на парту так, щоб рубець, який знаходився вздовж парти якраз врізався в коліна, ставили в куток на коліна на гречку. Попадало особливо від попа. Іван Хомит (вчитель був директором) На Новий рік була ялинка, бал-маскарада не було, дівчаткам і хлопчикам давали однакові костюми. Часто в школу, а осбливо на свята приїздила В.А. Харитоненко, що давала учням різні подарки. Приїзд супроводжувався поклонами, читаннями молитви, учні робоили різні фізичні вправи, ті хто її зацікавив вона фотографувала, даючи фізкультурникам подарки. Навчальний рік розпочинався 1 вересня. Відпускали двічі на рік, Пасха, і Новий рік. Навчалися в одну зміну: з 8-00 і до 2-3-х годин. Урок 50 хвилин. Перерва по 15 хв., велика 30 хв. Похвальні листи в кого “5”. Написаний він золотими буквами, края – царі династії Романових. Такий же вигляд мало свідоцтво після закінчення 5 класів. Вчитись міг хто хотів тільки селяни через бідність мало хто вчились. Серед вчителів був драматург Громов, Написав п’єсу ” Загублені”, яка була поставлена в залі побудованому 1899 році. На екзаменах білетів не було. Все повторювали, а потім визивали по одному і відповідали на задане питання з усього матеріалу. З учнів, які закінчували училище був одн художник, називали його Давидовичем. Із стін школи вийшов музикант Христенко, художник Л.Г. Литовченко, навчався художник Малевич (1887-1938).